ВУЗ ШАГ

Таврійськ. Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7

 





РОЛЬ РОДИНИ У ФОРМУВАННІ СТІЙКИХ ПОТРЕБ ДИТИНИ В ЧИТАННІ У статті обґрунтовується важливість родини у процесі формування потреб дитини в читанні та визначаються умови, що сприяють формуванню і

 

Сім’я є складним багатовимірним соціальним утворенням. Вона відігравала, відіграє і буде відігравати важливу роль у розвитку людського суспільства. Сім’я є першоосновою отримання дитиною соціального досвіду через різні засоби впливу. Зважаючи на той факт, що за минулі десятиліття родина частково втратила виховну функцію, з’явилася необхідність підвищення її виховного потенціалу, визнання й надання сучасній сім’ї статусу провідного соціокультурного середовища виховання і розвитку дитини.  Одним із засобів виховання людини є художня література. Сім’я, у якій не читають книжок, - духовно неповноцінна. В.О. Сухомлинський говорив, що культурні люди, свідомі трудівники виростають у сім’ях, де панує глибока повага до книжок. В останні роки спостерігається падіння інтересу до книжки, до читання загалом, втрачається усвідомлення пріоритетної ролі книжки в людському житті. Знижується роль сім’ї в залученні дитини до читання, тому що  сьогодні дорослих   більше цікавлять комп’ютерні технології, а читання для дітей і самими дітьми замінюється переглядом телепередач. За результатами опитування, тільки 17% батьків беруть участь у формуванні читацької культури своїх дітей, 60% не читають дітям зовсім. Наведені показники вказують на тенденцію зниження інтересу до читання від молодшого шкільного віку до старшого. Криза дитячого читання проявляється не тільки у невеликої начитаності школярів , у зниженні якості читання, а й в зменшенні кількості читаючих дітей. Проблемою є також те , що в багатьох родинах книга не значиться в пріоритетах духовних цінностей. Батьки , які зацікавлені в якості освіти та якості життя своїх дітей, повинні брати активну участь в організації читання дитини .

Складні економічні умови в країні спрямовують думки на прагнення як батьків, так і їхніх дітей на те, щоб посісти гідне місце в суспільстві, а тому завдання, які сприяють цьому, виконуються ними з більшим завзяттям, аніж усі інші, наприклад, читання «для душі». Батьки, які і самі не звикли читати, не переймаються читанням своїх нащадків, не допомагають їм   вибирати книги, не уявляють, які існують методи залучення дитини до читання. У той же час  відома українська письменниця Н. Забіла говорила, що від малої дитячої книжки інколи у свідомості дитини залишається слід на все життя. Книга для дитини – могутній засіб виховання : вона сприяє розвитку в дітей любові до мови, до рідної землі, до батьків, до природи, розвиває дитячу уяву. В. Сухомлинський зазначив: «Читання – це віконце, через яке діти пізнають світ та самих себе» [5: 22]. Тому залучення батьків до формування інтересу в дітей до читання – актуальна проблема. Дитина переймає те ставлення до читання і книги, яке існує в його батьків.    Як правило, хороші читачі ростуть у читаючих сім′ях, де збирають домашню бібліотеку, передплачують періодику, розмовляють про прочитане. Якщо в сім′ї люблять книги, читають дорослі і діти! Прищеплення дітям інтересу до читання, констатує наука, на 90% залежить від батьків.

 Проблема формування стійких потреб дитини в читанні  знайшла своє відображення в дослідженнях багатьох учених.  У  XІX - на початку XX століття педагоги Ф.Буслаєв, В.Водовозов, В.Острогорський, В.Стоюнін, І.Огієнко запропонували своє бачення шляхів розвитку читацького інтересу школярів. На найкращих традиціях розвитку наукової думки розглядали зазначену проблему відомі методисти В.Голубков, Г.Гуковський, М.Рибникова. Не втратила актуальності проблема формування читацьких інтересів  і в XX столітті: до неї зверталися Н.Волошина, І.Збарський, Л.Мірошниченко. 

 Читання є важливим чинником безперервної якісної освіти та розвитку людини, тому основне завдання школи і сім`ї  - виховання компетентного читача, здатного до самоосвіти та самореалізації.  В. Сухомлинський важливу роль відводив сім`ї  в залученні дитини до книжки  як одного з головних засобів виховання особистості. «Книга, яка увійшла в духовне життя сім’ї, -стверджував педагог, - то ніби промінь, який освітлює майбутнє і батькам, і дітям. Людина, для якої вже в дитинстві книжка стала такою необхідністю, як скрипка для музики, як пензель для художника, ніколи не відчуватиме себе збідненою, обділеною, спустошеною» [5: 30]. Саме батькам у цьому належить вирішальна роль. Це вони повинні пройти з дитиною довгий шлях саморозвитку і морального вдосконалення. Тому треба створити сприятливі умови для залучення дитини до читання вдома: відродження традицій сімейного читання; формування домашніх бібліотек; виховання читацької культури не лише в дітей , а й у їхніх батьків, які могли б щоденно подавати приклад читання.

Процес залучення до пізнання світу через книгу припадає на дошкільний і молодший шкільний вік. Водночас у молодшому шкільному віці техніка читання ще недосконала, і діти не отримують задоволення від самостійного читання. Щоб у школярів був сформований стійкий інтерес до читання, його необхідно весь час підтримувати і збагачувати. Слід, з одного боку, вдосконалювати техніку читання, а з іншого - для підтримання інтересу практикувати читання вголос удома батьками. Читання в сімейному середовищі відіграє особливу роль. Спільне прочитання книги, спілкування з приводу прочитаного зближує членів сім'ї, об'єднує їх духовно і виховує у дітей потребу читати самостійно.

Батьківська педагогіка В. Сухомлинського ілюструє особистий приклад батьків як важливий самостійний метод виховання. Його сутність полягає у розвитку свідомості, активності й творчості дитини через сприйняття дійсних образів батьків. Приклад батьків є для дитини основою соціальної поведінки.

Пропонуємо декілька порад щодо організації дитячого читання.

Слід починати знайомити дитину із читанням з перших років життя. Інтелектуальний розвиток особистості залежить від того, які казки, пісні слухала дитина в ранньому віці, які книжки читали їй, взагалі, яке місце займала книжка в духовному житті сім’ї. Пропонуємо на батьківських зборах переконувати батьків виховувати в дітей потребу в спілкуванні з книжкою . Тільки батьки можуть вселяти дитині думку, що книжка – найбільше багатство,

 викликати в неї бажання збирати сімейну бібліотеку.

Дитина вчиться спочатку слухати книгу, потім перегортати сторінки, запам’ятовувати слова, які бачить або чує. Безпосереднє спілкування з батьками  дітям потрібніше, аніж будь-які програми сучасних галасливих засобів інформації.  Тому необхідно знайти хвилин 30, аби не поспішаючи, почитати разом з дитиною. Звертати  увагу на те, які книги їй більше подобаються, які розуміє краще. Рекомендуємо читати вголос виразно та емоційно, робити розмовні паузи під час читання, переглядати малюнки в книзі. Це дає можливість дитині  поміркувати над прочитаним.

Пропонуємо не  примушувати  дитину сідати за читання , якщо вона цього не бажає. Це є одним із найдієвіших засобів вбити інтерес до читання та книги у дитини. Треба шукати позитивні та ефективні шляхи зацікавлення малюка читанням. Зробити читання вголос цікавішим для вашого малюка допоможуть прості прийоми: бесіда про прочитане, розгляд ілюстрацій , читання «за ролями» з інтонацією , складання продовження, інсценізації. Коли дитина навчиться читати, пропонуємо частіше звертатися до неї з проханням почитати . Дитина має бути певна, що батькам цікаве і потрібне її читання . Врешті їй буде набагато легше вчитись. Її вільний час буде заповнено змістовно, цікаво та з користю, вона з легкістю знаходитиме та творчо опрацьовуватиме будь-яку інформацію. І це, безперечно, стане запорукою її успіху .  

Рекомендуємо педагогам з метою формування стійких потреб дитини в читанні на батьківських зборах постійно проводити інформаційні хвилинки «Читання наших дітей », залучати батьків до ведення «Читацьких щоденників», до участі в конкурсі «Кращий читач року». Запропоновані методи роботи з батьками активізують їх діяльність у формуванні читацької потреби дитини.

 Таким чином, необхідно створити єдиний педагогічний коллектив  батьків та вчителів з метою формування стійких потреб дитини у читанні, особливо в початковий період формування її особистості.                         

                       Список використаних джерел:

1. Виноградова Н.В. З чого починається любов до книги/ Н.В.Виноградова// Шкільна бібліотека.-2011.-№11.-С.65-67.

2. Кушнір А.М. Оберемо книжку разом/А.М.Кушнір//Шкільна бібліотека.-2011.-№10.-С.74.

3. Наскельна О.В.,Мархайчук М.В. Традиції сімейного читання/О.В.Наскельна, М.В.Мархайчук,Д.П.Саска//Шкільна бібліотека.-2012.-№21-22.-С.91-92.

4. Савіна З. Сучасний читач та тенденції читання в Україні/З.Савіна//Бібл.планета.-2001.-№1.-С.9-10.

5. Сухомлинський В. Сто порад вчителю - Studmed.ru

Подобається